Останні повідомлення

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ

Стаття присвячена актуальним проблемам дослідження сутності мотивації та стимулювання персоналу на сучасних підприємствах. Метою дослідження є вивчення та аналіз особливості мотивації персоналу, взаємозв’язку вмотивованості персоналу та підвищення ефективності функціонування підприємства. У статті розкрито сутність поняття мотивація з точки зору бізнесу та управління персоналом; здійснено аналіз діяльності успішних світових компаній, який дозволив узагальнити певні правила ефективної мотивації; доведено важливість керівникам володіти практичними знаннями з психології задля відчуття та аналізу потреб персоналу, здійснений опис переваг вмотивованих працівників та доведено взаємозв’язок мотивації та стимулювання персоналу із врахуванням їх потреб, мотивів та стимулів в ефективному управлінні підприємством та підвищенні показників його діяльності. У статті доведено, що такі фактори, як розширення можливостей та визнання, підвищують мотивацію працівників. Якщо розширення можливостей та визнання працівників збільшуватиметься, покращиться також їхня мотивація до роботи, а також їх задоволення та організаційна ефективність. Проте, невдоволення працівників, викликане монотонними робочими місцями та тиском клієнтів, може послабити організаційну діяльність. Тому рівень прогулів на робочих місцях може зрости, і працівники можуть залишити організацію спільних конкурентів, які пропонують кращі умови праці та більші стимули. Якщо керівники здатні зрозуміти, передбачити та контролювати поведінку працівників, вони також повинні знати, чого працівники хочуть від своєї роботи. Тому менеджеру важливо зрозуміти, що насправді спонукає працівників, не роблячи лише припущення. Запитуючи працівника, як він себе почуває. Таким чином, менеджери можуть підвищити свою ефективність, краще розуміючи реальні потреби працівників.

CТРАХУВАННЯ ЕКСПОРТНИХ ТА КРЕДИТИТНИХ РИЗИКІВ ЯК ОДИН З НАПРЯМКІВ ПІДТРИМКИ ВІТЧИЗНЯНОГО БІЗНЕСУ

В статті розкрито значення страхування експортних і кредитних ризиків у зовнішньоекономічній діяльності аграрних підприємств. Зазначено вчених-економістів, що внесли вагомий внесок в дослідження проблем, пов’язаних зі розкриттям сутності і особливостей страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Розглянуто ключові характеристики, обмеження, особливості і проблеми розвитку страхування експортних і кредитних ризиків аграрних підприємств. На прикладі ТОВ «Агоротехсоюз», господарська діяльність якого передбачає ввезення сільськогосподарської техніки і запасних частин, Німеччини, Італії і Франції і подальший її продаж, проаналізовано механізм страхування експортних ризиків і приведено приклад використання переваг програм кредитування «Coface». Наведено критерії «Coface» задля співпраці з банками. Представлена модель «Coface» задля локальних і експортних поставок. Продемонстровані етапи прийняття рішення «Coface» стосовно надання страхового покриття експортних угод здійснюється у декілька етапів. Наведені  основні переваги від використання програм кредитування «Coface». Проведена оцінка ефективності удосконалення організаційної складової системи управління зовнішньоекономічної діяльності задля ТОВ «Агротехсоюз» в майбутніх періодах шляхом аналізу динамки прибутку від здійснення ЗЕД й тісно пов’язана  зі запровадженням митного ліцензійного складу і застосування кредитної системи «Coface». Проаналізовано комплексний ефект від запропонованих заходів в діяльності ТОВ «Агротехсоюз». Визначено, що інструменти страхування експортних позик, у контексті підтримки зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств потребують найбільш детального доопрацювання. Встановлено, що  функціонування експортних кредитних програм має певні переваги задля всіх суб’єктів ЗЕД. Експортно позикові програми найбільш тривалі, ніж при використанні інших кредитних інструментів. В той же час, залучення до  експортно кредитних програм у Україні, і співпраця з ним аграрних підприємств дозволить знизити ризиковість поставок сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки; отримати аграрним підприємствам кошти зі нижчими процентними ставками (ніж при кредитуванні «власними» коштами банку).

РОЛЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ FMCG КОРПОРАЦІЙ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

У статті досліджено поняття транснаціоналізації, як одного з явищ глобалізації, що сприяє посиленню світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК. Розглянуто роль транснаціональних корпорацій в національних економіках країн реципієнтів в цілому та в економіці Україні. Національні економіки та світова економічна система залежить від діяльності ТНК, оскільки отримує від їх господарської діяльності ряд позитивних впливів – інвестиції, поширення науково-технічних рішень, податкові надходження, робочі місця. Оперуючи одночасно у декількох країнах, ТНК забезпечують високу мобільність капіталу, технологій, робочої сили. Такі міжнародні компанії чинять як великий позитивний вплив на економіки приймаючих країн, так і мають певні негативні аспекти. У податковій площині розширення присутності міжнародного бізнесу сприяє збільшенню податкових відрахувань до бюджету країни. Діючи у приймаючій країні, дочірні компанії набувають ознак повноцінних платників податків згідно з державним законодавством. Компанії сплачують різні податкові платежі, фінансуючи тим самим суспільні товари та послуги. Виявлено, що значна частка ТНК в Україні відносяться саме до  FMCG сфери та висвітлено стан української FMCG сфери, роль діяльності міжнародних FMCG ТНК для української економіки. Визначено, що продукція FMCG є складовою базового споживчого кошика. Мережа ТНК в світі досить розгалужена та включає в себе представленість компаній практично у всіх галузях світового господарства. В даній статті досліджено сферу FMCG, так як вона є найбільш доступною, а швидкий оборот продукції цієї сфери характеризується масовістю споживання та частотою контакту споживача з нею.

Редакционная коллегия 2020 обновлена

С 01.01.2020 в составе редакционной коллегии журнала Известия высших учебных заведений. Радиоэлектроника произошли следующие изменения путем вывода и ввода отдельных членов редколлегии:

В состав редколлегии введены:

  • Вячеслав Петрович Рябуха — доцент Харьковского национального университета радиоэлектроники
  • Александр Ченакин — директор R&D Anritsu, Морган Хилл, США

Редакционная коллегия поздравляет вновь принятых членов редколлегии и желает успеха в их новом виде научной деятельности.

Відновлення таблиць з частково відсутніми даними

Проблема відновлення даних зустрічається в найрізноманітніших додатках статистичного аналізу. Найчастіше це пов'язано з проведенням анкетування в різноманітних сферах народного господарства. При заповненні анкети експертом конкретної предметної області іноді він може не відповісти на всі питання або з технічних причин (збій каналу зв'язку), або з особистих обставин (не може надати переваги одному критерію перед іншим). Дані опитування в багатьох випадках формуються у вигляді прямокутних бінарних таблиць, де стовпці (рядки) являють собою досліджувані змінні, яким відповідають бінарні числа (1,0) або ознаки ( + , -). Ця стаття присвячена аналізу і відновленню бінарних даних в тих випадках, коли в таблиці частина значень змінних за вказаними вище причин відсутня. Рішення даного завдання пропонується здійснювати на основі методу однорідних груп. Суть даного методу полягає в відшуканні в генеральній
сукупності бінарних даних однорідних груп суб'єктів опитування і визначенні приналежності суб'єкта опитування, у відповіді якого по одній з вище зазначених причин з'явився пропуск, до однієї з виділених однорідних груп. Даний метод добре працює при великих масивах бінарних даних з відносно невеликою кількістю пропусків, але, як і всі методи заповнення, володіє низкою зазначених вище недоліків і використовується там, де пропуски не мають критичного значення. В іншому випадку використовуються більш суворі методи, наприклад, методи моделювання з використанням функцій максимальної правдоподібності або байєсовських стратегій.

Бібл. 8, табл. 2





СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

В статті проведено аналіз причин виникнення конфліктних ситуацій на підприємстві, що дозволило визначити механізми профілактики соціальної напруги в колективі. Авторами було розглянуто різні погляди щодо впливу виробничих конфліктів на діяльність організації. В статті зазначені можливі негативні і позитивні наслідки виробничих конфліктів, а також їх конструктивний і деструктивний вплив на колектив. З метою обґрунтування способів і методів управління конфліктами, охарактеризовано зазначену дефініцію з позицій когнітивної психології, психоаналітичного представлення про природу індивіда, біхевіористської позиції, рольових підходів та сформовано визначення поняття «конфлікт» як   зіткнення несумісних між собою мотивів, які неможливо задовольнити одночасно в повній мірі. Було визначено поняття організаційного конфлікту, який в найбільшій мірі впливає на діяльність соціально-виробничих систем. Розглянуто конфлікти ролей, інтересів і норм поведінки та охарактеризовано причини виникнення конфліктів з вини керівника. Проаналізовано функціональні та дисфункціональні конфлікти і вплив останніх на колектив. Доведено важливість завчасного попередження та  управління конфліктами. Запропоновано застосування двох основних стратегій управління конфліктами: запобігання конфлікту та  вирішення конфлікту. Визначено основні шляхи запобігання або вирішення конфліктів, серед яких ізоляція конфліктних сторін та зміна власної поведінки. Обґрунтовано мету профілактики і спеціальні умови, які повинні бути основою для цього. В межах статті розглянуто різні методи профілактики конфліктів, запропонованих іншими науковцями. Охарактеризовано метод поділу профілактики конфліктів на первинну і вторинну, обґрунтовано мету даного методу. Розглянуто різні типи запобігання конфліктів, серед них авторитарний і демократичний. Обґрунтовано їх переваги та недоліки. Отримані результати можуть бути використанні для мінімізації деструктивних наслідків конфліктів в  організації.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАТЕГІЙ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ТНК

Стаття присвячена актуальній проблемі оцінювання результативності стратегій корпоративної соціальної відповідальності аграрних ТНК у розрізі Цілей сталого розвитку, що її деталізують. Проаналізовано та структуровано методичні підходи до оцінювання ефективності корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), а саме SIA (Social Impact Assessment), SRA (Social Return Assessment), SCBA (Social Costs-Benefit Analysis), SVA (Stakeholder Value Added), SROI (Social Return on Investment) та інші. Розкрито специфічні особливості стратегій КСВ 5-ти провідних аграрних ТНК світу, що представляють різні цілі, спеціалізацію та географічне розташування. Проаналізовано Цілі сталого розвитку (ЦСР), що є елементами стратегій КСВ досліджуваних компаній. Досліджено вплив стратегії КСВ на капіталізацію ТНК.  Окреслено сферу інтересів аграрних ТНК у контексті реалізації Цілей         сталого розвитку: захист планети, забезпечення життя на землі,  підтримка здоров’я,  достойні робочі місця й економічне зростання,  інновації й інфраструктура. Обґрунтовано кількісні виміри ЦСР, що впроваджуються у стратегії досліджуваних компаній, та здійснено моніторинг реалізованих проектів. Проведено рейтингування компаній щодо широти охоплення ЦСР у корпоративних стратегіях ТНК та здійснено порівняння з результатами Global Fortune 500. Досліджено взаємовплив між витратами на КСВ і основними фінансовими показниками обраних компаній на основі кореляційно-регресійного аналізу. Підкреслено, що має місце складність у проведенні аналізу результативності стратегій КСВ компаній через брак відкритої інформації. Відтак цей факт утруднює діалог між зацікавленими сторонами та уповільнює приплив прямих інвестицій. На основі проведеного дослідження сформульовано висновок про відмінності у політиках впровадження Цілей сталого розвитку у стратегії корпоративної соціальної відповідальності, що залежить від візії компанії та очікувань акціонерів. Зважаючи на виявлену закономірність, має місце позитивний вплив стратегії КСВ аграрних ТНК на їх фінансові результати. Наукова новизна дослідження полягає у розвитку методичних підходів до оцінювання ефективності стратегій КСВ на основі виявлення взаємозв’язків між інвестиціями у соціальні проекти та фінансовими результатами.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ВИРІШЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ КОНФЛІКТІВ

У статті проаналізовано роботи провідних науковців, які досліджували організаційні конфлікти. Розглянуто організаційний конфлікт як най розповсюджений вид конфлікту в сфері трудової діяльності через неузгодженість поглядів учасників колективу процесі трудової діяльності. Уточнено зміст поняття «конфлікт», охарактеризовано сутність конфліктів, проаналізовано природу конфліктів для їх вирішення, розглянуто і охарактеризовано основні види організаційних конфліктів (внутрішньо-особистісні, міжособистісні, внутрішньо-групові, між групові); охарактеризовано технології та методи врегулювання конфліктних ситуацій, розглянуто їх види. З’ясовано природу конфлікту та його вплив на організацію праці. Визначено основні причини виникнення конфліктної ситуації. Доведено неоднозначний вплив конфлікту на трудову поведінку колективу та систему соціально-трудових відносин в організації. Охарактеризовано основні причини виникнення конструктивних і деструктивних конфліктів та відповідні зміни у колективі, що виникають внаслідок появи конфліктних ситуацій, визначено основні чинники їх регулювання. Вияснено роль керівника у регулюванні конфліктної ситуації, та визначено необхідність формування у працівників конфліктологічної компетентності та культури. Доведено, що будь-яка організація може піддаватися різним видам конфліктів. Визначено важливість психологічного клімату в колективі, де переважають ті чи інші види конфліктів залежно від розмірів організації, рівня якості корпоративної культури, особистісних характеристик керівника та членів колективу, які впливають на робочий процес та особисте життя в цілому. Узагальнено теоретичні положення вирішення організаційних конфліктів через ефективне управління. Запропоновано застосування методу вирішення проблем  та охарактеризовано алгоритм його дій для розв’язання складних конфліктних ситуацій.

СУЧАСНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Протягом тривалого часу досвід управління персоналом в більш розвинених західних країнах не враховувався як теоретиками, так і практиками з усієї України. Але, стало очевидним, що неупереджене ставлення до колосального досвіду цих країн і перенесення його практик, методів, форм в управління підприємствами і персоналом в Україні може зробити механізм управління більш гнучким і чутливим до будь-якого впровадження нової методики управління, ці самі нововведення в більшій своїй мірі сприяють раціональному і адекватному управлінню використання творчого кадрового потенціалу співробітників в організації. В даний час кризові явища в системі управління персоналом як на організаціях і підприємствах світової спільноти, так і в самій Україні спонукали вчених - управлінців до пошуку нових методів вдосконалення і поліпшення управління персоналом, які започаткують ліквідації стереотипів в управлінському мисленні, і до розробки найновіших концептуальних підходів. Варто відзначити, що при цьому і нові підходи до управління персоналом за межами України не відразу ж дали задовільні результати. Це було пов'язано з тим, що західні корпорації спочатку запозичили досвід інших країн, не виконавши для використання даного досвіду необхідних модернізацій в своїй системі управління праці, які визначаються соціально - економічними, організаційними, і етнопсихологічними особливостями країн. У статті охарактеризовано сутність методів управління персоналом як способу впливу на колективи і окремих працівників з метою здійснення координації їх діяльності в процесі функціонування організації. Та зазначено, що за допомогою методів управління персоналом реалізується головне завдання всієї галузі управління персоналом - пошук найбільш ефективних інструментів впливу на персонал організації для розкриття потенціалу співробітників і, відповідно, для досягнення цілей організації. Розглянуто особливості сучасних методів управління персоналом підприємства.

Критерий минимума информационного расхождения сигналов с настройкой на голос диктора в задаче автоматического распознавания речи

Рассмотрена задача автоматического распознавания речи на базовом, фонетическом уровне обработки речевого сигнала. Исследована проблема повышения помехоустойчивости. Для ее решения предложен критерий минимума информационного расхождения сигналов с настройкой на голос диктора и с автоматическим масштабированием речевых эталонов под тонкую структуру наблюдаемого (текущего) речевого фрейма. Рассмотрен пример его практической реализации, исследованы характеристики эффективности. С использованием авторского программного обеспечения поставлен и проведен эксперимент,  получены количественные оценки выигрыша в пороговых сигналах. Показано, что при определенных условиях он может достигать 10 дБ и более. Полученные результаты и сделанные по ним выводы предназначены для использования при разработке новых и модернизации существующих систем и технологий автоматической обработки и распознавания речи, рассчитанных на работу в условиях действия интенсивных внешних помех.

АКТУАЛЬНІ ЗАХОДИ ПРОСУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ

Статтю присвячено пошуку та аналізу актуальних заходів просування транспортно-експедиторських підприємств (ТЕП) на міжнародному ринку транспортних послуг, оскільки здійснення цих заходів дає змогу підвищувати конкурентоспроможність підприємств та дає можливості для пошуку нових партнерів та клієнтів.  У даній статті було досліджено різні підходи до понять «експедитор» та «транспортно-експедиторське підприємство» із врахуванням особливостей трансформації діяльності ТЕП на сучасному етапі розвитку, та проаналізовано як ці зміни впливають на необхідність пошуку нових ринків з метою розвитку транспортно-експедиторських підприємств. При цьому враховуано, що вихід ТЕП на нові ринки це не лише можливість з точки зору пошуку нових клієнтів, а це також і нові вимоги клієнтів, адаптація до яких та якісне і ефективне виконання взятих зобов’язань є запорукою успішності підприємства у міжнародному середовищі. З огляду на це доведено, що вітчизняним підприємствам транспортної галузі потрібно орієнтуватись на випереджаючий розвиток та формування нових функціональних пропозицій для кращого задоволення клієнтів. Так як діяльність вітчизняних підприємств у сфері ТЕП найчастіше визначається недостатнім рівнем ефективності маркетингового забезпечення, то у статті було проаналізовано найбільш актуальні маркетингові заходи просування транспортно-експедиторських підприємств та представлено 8 основних етапів розробки комплексу просування ТЕП на міжнародному ринку. Умови, що властиві міжнародному рівню функціонування ТЕП, характеризуються у першу чергу пошуком заходів, що дадуть можливість забезпечити розвиток підприємства. На початковому етапі роботи у міжнародному середовищі, на певному новому зовнішньому ринку такі заходи стосуються системи просування підприємства, формування якої має враховувати особливості транспортно-експедиторських підприємств та трансформацію стану зовнішнього середовища у напрямку розвитку цифрових технологій.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що сучасний бізнес розвивається стрімкими темпами. Керівники вітчизняних підприємств розуміють, наскільки важливо планувати стратегію довгострокового виживання і пристосовуватися до швидко змінного навколишнього середовища. Конкуренція є невід'ємною частиною ринкової економіки. Основною характеристикою господарюючого суб'єкта з точки зору конкурентної боротьби є його конкурентоспроможність. В умовах ринкової економіки для будь-якого підприємства вкрай важливою є проблема підтримки та підвищення його конкурентоспроможності. Особливо важливою ця тема стає в сучасних умовах, коли зростає конкуренція з боку вітчизняних та іноземних компаній. В статті досліджено існуючі наукові підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємства, на основі положень класичної макро- та мікроекономіки, теорії економічного зростання, сучасні концепції конкуренто-спроможності, маркетингу та менеджменту. Визначено, що рівень конкурентоспроможності підприємства безпосередньо залежить від стану елементів процесу реалізації товарів, ступеня ефективного використання всіх видів ресурсів, ефективності роботи організації тощо. Приведені внутрішні фактори та зовнішні чинники конкурентоспроможності організації. Відповідно сукупність усіх елементів, виходячи з їх природи, розподілено на «зовнішні» і «внутрішні» конкурентні переваги.  Також у статті систематизовано організаційно-економічні методи забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Проведені дослідження теоретичних основ забезпечення конкурентоспроможності підприємства, а також організаційно-економічних умов його формування посприяли уточненню змісту механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємств. У роботі наводиться структурна схема організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У статті наведено пояснення категорії «конкурентоспроможність» та трактування цього поняття українськими вченими. Визначено суб’єкти управління конкурентоспроможністю підприємства та їх роль. У статті розглянуті методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства в умовах розвитку сучасної економіки . Виявлено проблеми оцінки конкурентоспроможності на мікрорівні. Проведено компаративний аналіз методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, сформовано переваги та недоліки кожного зазначеного методу. Закцентовано увагу на критеріях конкурентоспроможності підприємства, які дозволяють оперативно одержати інформацію про наявну конкурентну позицію на ринку з виявленням сильних та слабких місць а також створюють можливість швидко виявити вплив змін зовнішнього середовища на організацію. Висвітлено актуальність дослідження підходів і методів оцінки конкурентоспроможності функціонування підприємства.  Наведено заходи, що забезпечують досягнення конкурентних переваг. Підкреслено, що оцінювання показників конкурентоспроможності відіграє вагоме значення для управлінської діяльності менеджерів і для розробки планів подальшого розвитку підприємства, що є однією з головних цілей існування будь-якої організації. Зазначено, що управління конкурентоспроможністю організації є взаємозалежним процесом планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для досягнення поставлених короткострокових і довгострокових цілей. Досягнення конкурентоспроможного стану на ринку є одним з основних завдань будь-якої організації, оскільки це засвідчує зростання обсягу реалізації послуг/продукції, зниження рівня витрат та підвищення ефективності контролю за витратами, формування інтелектуально-кадрового потенціалу, ефективну інвестиційно-інноваційну політику підприємства та фінансову стабільність.

ПРИНЦИПИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ТУРБУЛЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття є дослідженням принципів та інструментів забезпечення стійкості підприємства в умовах турбулентного середовища. З’ясовано, що стійке функціонування і розвиток підприємств в умовах сучасної української економіки визначаються, перш за все, їх здатністю своєчасно і адекватно реагувати на зміну зовнішніх та внутрішніх факторів. Показано, що в умовах турбулентного середовища за умови прояву деструктивних факторів виробництва стійкість підприємства знижується, причому ступінь стійкості класифікують за чотирма станами. Вказано, що зміст сталого розвитку слід розглядати як взаємозв’язок виробничої, фінансової, організаційно-економічної, маркетингової, соціальної, технологічної характеристик діяльності підприємства. У зв’язку з чим наведено основні принципи сталого розвитку підприємств. Запропоновано систему показників для оцінки сталого розвитку яка враховує вплив як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Перераховано сукупність локальних показників стійкості розвитку підприємств. На основі вивчення та аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду визначено комплекс першочергових, характерних для підприємств усіх галузей економіки інструментів підвищення стійкості в умовах турбулентного середовища. Зазначено, що за допомогою використання інструментів підвищення стійкості складається план заходів щодо підвищення рівня фінансової стійкості за допомогою нівелювання загроз для подальшої оцінки рівня стійкості підприємства. З’ясовано, що після впровадження в діяльність господарюючого суб’єкта заходів по підвищенню стійкості необхідно регулярно (щоквартально) здійснювати контроль їх виконання. Вказано на необхідність систематичного проведення комплексного аналізу стану підприємства, моніторингу тенденції зміни основних показників господарської діяльності. Оскільки, такий підхід дозволить забезпечити стійкість підприємства в умовах турбулентного середовища.

НЕБЕЗПЕКА, ЗАГРОЗА, РИЗИК: АНАЛІЗ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АПАРАТУ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Економічні вісті - пт, 01/24/2020 - 00:00

В статті проведено порівняльний аналіз базових категорій теорії економічної безпеки підприємства, таких як «небезпека», «загроза» та «ризик». Розглянуто  різні підходи та різні точки зору відомих економістів щодо змісту та сутності згаданих дефініцій, підкреслена їх схожість та виділено відмітні риси. Визначено, що на сучасному етапі розвитку економіки на ринку склалися умови агресивної конкурентної боротьби та активного розвитку нечесних методів ведення бізнесу. Це привертає увагу вчених-економістів до проблем забезпечення економічної безпеки підприємств. Незважаючи на актуальність теми, серед вчених немає єдиної думки щодо сутності базових понять теорії економічної безпеки. Зіставлення оприлюднених точок зору на категорії «небезпека», «загроза» та «ризик» дозволило визначити загальні риси та розбіжності, за якими можуть бути ідентифіковані згадані поняття. Аналіз публікації дозволив зробити висновок, що дефініції можуть застосовуватися залежно від ступеню імовірності негативного розвитку подій, тобто залежно від ступеню рівноваги між дією негативних чинників та можливої захисної реакції на них з боку підприємства. Порушення рівноваги між стійкістю підприємства до негативного впливу та ступенем ймовірності спричинення шкоди здатне стан потенційної безпеки перевести у стан загрози та стати причиною ризику. Тобто, застосування кожної з розглянутих категорій доцільно в залежності від ступеню імовірності настання події, негативної за своїми наслідками. Так, небезпеку визначено як певний імовірнісний неконкретизований вплив на об’єкти та процеси негативних чинників зовнішнього або внутрішнього формування. Серед характеристик, що властиві небезпеці, автор виділяє: багатоаспектність, динамічність, перманентність. Загрозу автор характеризує як високу частку імовірності реальної подія, за якої стає можливий перехід небезпеки зі стану можливості у реальну площину. Економічний ризик, на думку автора, являє собою імовірність втрати частини ресурсів, недоотримання доходів або появу додаткових витрат як наслідок певних видів діяльності. Ризик існує за наявністю трьох обов’язкових умов, таких як можливість випадкової події, негативної за своїми наслідками; матеріальний, моральний або інший збиток, що може бути наслідком події; діяльність суб’єкта економіки, пов’язана з цією подією. Отже, за результатами проведеного дослідження можливо довести обґрунтованість та доцільність використання основних категорій теорії безпеки.

Анализ эффективности двоичного интегрирования семейства CA алгоритмов CFAR в условиях действия однородной помехи Вейбулла

Точное знание свойств помехи играет важную роль для современных радиолокационных систем, поскольку они должны учитываться при проектировании процессора CFAR и оптимизации процесса обнаружения. С учетом центральной предельной теоремы большинство используемых моделей представляют собой гауссово распределение, особенностью которого являются простые структуры обработки. Фактически, эти модели предположительно должны представлять, как правило, помехи от поверхности моря или от земной поверхности для радиолокационной станции с большим углом падения при плохом разрешении. Если любое из этих практических условий не выполняется, эти модели становятся неприемлемыми для описания помехи. При этих обстоятельствах помеха приобретает более резкие и большие изменения уровня, что приводит к изменениям вероятности ложной тревоги, которые намного более важны по сравнению с изменениями в случае гауссовой модели. Поэтому возникает необходимость исследования других моделей, которые позволяют учитывать указанные виды рабочих условий. Обычно это необходимо при использовании радиолокационных станций (РЛС) с высоким разрешением. Разработанные в данной работе модели помехи позволяют понизить интенсивность помехи за счет сокращения величины разрешения анализируемой ячейки и, в конечном итоге, улучшить отношение сигнал–шум, что увеличивает вероятность обнаружения цели. Распределение Вейбулла представляет собой одно из наиболее удобных распределений для моделирования помех от земной поверхности при высоком разрешении. С другой стороны, вследствие простоты двоичного интегратора и его устойчивости в условиях негауссовой помехи, он широко используется в РЛС обнаружении. Эта статья представляет интерес при оценке характеристики обнаружения для семейства схем CFAR с усреднением по ячейке CA (Cell-Averaging) в условиях помехи, подчиняющейся распределению Вейбулла, при допущении об известном параметре формы, когда эти схемы имеют двоичный интегратор в составе базовых компонентов.

Оптимальные конструкции волноводно-пластинчатых поляризаторов для различных относительных рабочих полос частот

В статье представлены численные результаты оптимизации характеристик волноводно-пластинчатого поляризатора для различных рабочих полос частот. Поляризатор состоит из входного квадратного волновода, продольной пластины-перегородки постоянной толщины со ступенчатым профилем  и двух выходных прямоугольных волноводов. Конструкции 2-, 3-, 4-, 5-ступенчатых волноводно-пластинчатых поляризаторов оптимизированы для работы в различных рабочих полосах частот таким образом, чтобы одновременно обеспечить максимальные уровни кросс-поляризационной развязки, развязки между выходными волноводными портами и возвратных потерь. Представлены оптимизированные размеры вышеупомянутых пластин для 5, 10, 15, 18 и 20% рабочих полос частот. На основании полученных результатов изготовлены прототипы поляризаторов для K- и Q-диапазонов частот и измерены их характеристики. Экспериментальные результаты хорошо согласуются с теоретическими. Полученные результаты оптимизации могут быть использованы для разработки волноводно-пластинчатых поляризаторов и прогнозирования их характеристик в различных рабочих полосах частот, вплоть до 20%. Помимо этого, оптимальные размеры можно масштабировать и устанавливать в качестве первоначальных для оптимизации поляризаторов в необходимом диапазоне частот с заданной рабочей полосой частот.

Алгоритм калибровки фазированной антенной решетки, не требующий доступа к сигналам ее элементов

В настоящей работе предложен алгоритм калибровки антенной решетки (АР), с помощью которого оцениваются и компенсируются набеги фаз, обусловленные неодинаковыми электрическими характеристиками трактов ее каналов. Алгоритм не требует доступа к сигналам каналов или отключения этих каналов и использует только значения измерений мощности выходного сигнала АР при определенных возмущениях фазовых сдвигов в ее каналах. Точность алгоритма равна шагу квантования фазы с помощью дискретного фазовращателя, т. е. в два раза ниже точности используемых фазовращателей, и не зависит от числа каналов АР. Алгоритм сравнивается с двумя похожими алгоритмами, известными из литературных источников, точность которых зависит от числа каналов элементов решетки и является значительно меньшей, по сравнению с точностью предложенного алгоритма. Поэтому новый алгоритм может быть широко использован для калибровки АР, оценки углового положения источника сигнала и слежения за этим положением с помощью калиброванной или не калиброванной АР с любой формой апертуры: линейной, плоской или конформной, с произвольным расстоянием между антенными элементами и произвольной антенной, выбранной в качестве опорной.

Метод анализа периодических стационарных состояний нелинейных электронных цепей на основе ряда Котельникова-Шеннона

В статье представлен эффективный метод расчета периодических стационарных состояний нелинейных электронных цепей во временной области. Метод основывается на применении ряда Котельникова–Шеннона для аппроксимации производных математической модели цепи. Циклическая форма аппроксимации с использованием ядра Шеннона позволяет получить простое матричное соотношение для производных. Матрица коэффициентов в полученных соотношениях не зависит от количества неизвестных сигналов в цепи, а зависит только от выбранного количества временных отсчетов. Количество временных отсчетов выбирается исходя из необходимой точности результата и степени нелинейности цепи. Данный метод позволяет преобразовать систему дифференциальных и алгебраических уравнений в систему нелинейных алгебраических уравнений, которая может быть решена, например, методом Ньютона–Рафсона. В работе приведены несколько примеров расчета стационарных состояний нелинейных электронных цепей, иллюстрирующих эффективность метода. Также приведены результаты эксперимента с выпрямителем напряжения, иллюстрирующие точность представленного метода.

ВПЛИВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РЕАЛІЗАЦІЮ МАРКЕТИНГОВОЇ КАМПАНІЇ ТА МАРКЕТИНГОВУ СТРАТЕГІЮ

Стаття описує права інтелектуальної власності, на які має зважати підприємство при створенні маркетингових кампаній задля уникнення юридичних колізій, а також об’єкти, на які дані права поширюються. Також дана наукова робота дає широке розуміння та роз’яснення елементів маркетингової стратегії компанії, яким може надаватися правова охорона як об’єкта інтелектуальної власності та яку користь це дає бізнесу. У статті розглядається розроблений авторами алгоритм аналізу інтелектуальної власності при розробленні маркетингової стратегії, а також правові наслідки для компанії, що не дотримуються принципів чесної конкуренції, які стосуються охорони прав інтелектуальної власності. Даний алгоритм повинен дати базові вміння маркетологу у сфері прав інтелектуальної власності задля уникнення ненавмисних порушень цих прав, що може негативно вплинути як на особу, що приймає маркетингові рішення, так і на компанію в цілому. Наведені аспекти охорони прав інтелектуальної власності, що пов’язані з маркетинговим аналізом, а також правові наслідки незаконних дій щодо захищеної інтелектуальної власності розписані та проаналізовані у роботі.

Сторінки